Гідність мертвих - на совісті живих. Не будьмо трупожерами

Сьогоднішня трагедія в Києві та інших містах України оголила ще одну проблему нашого суспільства - хайпожерство на мертвих. Напівоголені тіла, які вже не здатні себе захистити, незаблюрені обличчя поранених і скалічених людей, які перебувають зараз у вкрай вразливому стані... Тиражування цих фото - заради чого? Лайків-репостів? Смерть позбавляє нас усього, що було - тож давайте бодай не позбавляти мертвих останнього, що в них лишається - гідності. Ніхто в Україні не знає, що з ним станеться завтра. Хто буде наступним?

Я розумію, як хочеться лайків. Але давайте утримаємося від репостів мертвих дітей і людського горя.

Фото мертвої дівчинки після сьогоднішнього обстрілу Києва гарантовано принесе вам лайки і репости. Але це не буде визнання вас, як автора, який написав хороший контент. Це будуть лайки таких само трупожерів, як ви - лайки смерті, а не вам.

І не треба виправдовувати себе тим, що зараз як хтось за кордоном побачить пост козятинського блогера з п'ятьма підписниками, так зразу їм всім стане соромно і вони пришлють сюди стопіццот F-16 і "Петріотів". Не пришлють. Не стане соромно. Їм всім реально байдуже на чужу біду, як вам самим було глибоко байдуже на дітей Алеппо, і хто був правий, і хто ні в ірано-іракській війні.

Не їжте трупи. Вчіться вшановувати жертв російської агресії гідно: воюйте в ЗСУ, допомагайте ЗСУ, працюйте на ЗСУ. Залиште трупи Наумовичу, Джокеру, Цаплієнку та іншим, хто на цьому заробляє. Не беріть гріх на душу.

Оригінал